Головна / Новини / Статті / Друзі Путіна в Європі: хто це, що ми про них знаємо та як змінюється ситуація

Друзі Путіна в Європі: хто це, що ми про них знаємо та як змінюється ситуація

[uptolike]

Коли ми говоримо про “друзів Путіна” в Європі, які країни першими спадають на думку?

Невдовзі після 24 лютого всі ми впевнено говорили про Німеччину, Францію, Італію, віднедавна Угорщину та звичайно ж Сербію.

Але все дуже швидко змінюється. Макрон вже не дзвонить Путіну, Шольц теж змушений дистанціюватися від Кремля, хоч це йому важко дається, а президент Сербії Олександр Вучич визнає, що його країні треба гармонізувати свою політику з Брюсселем, враховуючи й антиросійські санкції, коли справа дійде до вступу до ЄС,

Поки одні гарячково скуповують російські енергоносії з великим дисконтом, в Європі ціна газу сягнула $2400 за тисячу кубів. І це в розпал закачки палива на опалювальний сезон. А Москва далі нагнітає паніку, заявляючи, що ціни цієї зими можуть перевалити за $4 тис. На це і розрахунок Путіна: заморозити Європу, особливо найбільш залежні від російського газу країни, щоб там почали хитатися чинні уряди.

У першій частині про друзів Путіна ми вже докладно писали про чинну політику Туреччини, країни-члена НАТО, щодо Росії. У другій частині ТСН.ua розповідає про країни Європи, на яких ставить Кремль.




Німецька (не)стабільність

“Це війна Путіна”, вважає Олаф Шольц, тому не підтримує ідею повного візового ембарго для росіян. Хоча ЄС все ж обговорить це питання наприкінці серпня, а більшість країн-членів, що межують чи знаходяться близько до Росії, вже обмежили видачу віз.

Проте Шольца вже не підтримують німці. Свіжі соцопитування свідчать, що на першому місці віцеканцлер Роберт Габек із 26% підтримки, як і його партія “Зелених”, також маючи 26%. Власне сам Шольц на другому місці з 22%, а його Соціал-демократична партія (звідки так і не виключили російського агента впливу, ексканцлера Герхарда Шредера) має 18%. СДП навіть випередив блок ХДС/ХСС (ХДС – рідна партія Ангели Меркель), займаючи більш войовничу позицію щодо Росії.

Шольц намагається зробити все, щоб врятувати і себе, і власну партію, і країну від холодної зими. Щоб зрозуміти, чи великий градус паніки в Німеччині, яка готується до морозів без російського газу, та наскільки він обґрунтований, треба взяти до уваги дві речі: держава викупила 30% найбільшого німецького імпортера газу Uniper за 15 млрд євро, а Шольц попереджає, що сім’я з 4-х осіб отримає платіжку на 200-300 євро більшу.

Німеччина десятиліттями “сиділа” на дешевому російському газі. Та ж Uniper мала прямий довгостроковий контракт із “Газпромом”, купуючи паливо в рази дешевше за інших. Хоч зараз сховища Німеччини й заповнені вже на 75% (на два тижні раніше встановленого строку), доля її промисловості залишається невизначеною. “Газпром” продовжує “сушити” європейський газовий ринок.

Шольц навіть робив фото із сумнозвісною газовою турбіною, з якою “Газпром” розіграв цілий концерт, знизивши прокачку газу “Північним потоком-1” до 20%, бо, мовляв, без турбіни газогін не може нормально працювати. Берліну довелося навіть натиснути на Канаду, щоб тутешній Siemens в обхід санкцій віддав росіянам цю турбіну з ремонту.



“Газпром” не хоче її забирати, посилаючись на брак якихось документів. Проте, як би Путіну не хотілося, навіть у таких надскладних умовах Німеччина навряд чи піде на запуск опального “Північного потоку-2”, навіть якщо “Газпром” повністю зупинить роботу “Північного потоку-1”. Проте чи стане політика Берліна більш прихильною до України та непримиренною щодо Росії? Напевно, це станеться лише після того, як Путін повністю перекриє газовий вентиль.

Тоді помре і сумнозвісна німецька Ostpolitik (приборкання агресорів через тісні економічні зв’язки), яка сягає 1970 року. Тоді й Шольц перестане робити селфі з газмпромівською турбіною, що не є рівнем канцлера, а уряд почне чесно говорити з суспільством. Тоді можливо й Бундесвер відкриє свої запаси зброї для України. Поки ж у Німеччині стартувала урядова соціальна кампанія, що пропагує економити енергію, прикручувати батареї до 19 градусів взимку та приймати душ вдвох.



Угорський Трамп

Напевно найбільш явним і відданим другом Путіна в ЄС є угорський прем’єр Віктор Орбан. Його останні заяви приголомшили не лише Київ, а й Брюссель. Під час щорічного виступу в Румунії, Орбан наговорив про “незмішану расу угорців”, закликав ЄС і НАТО припинити постачання зброї Україні, а з Путіним сказав треба домовлятися, бо Захід має визнати, що Україна не виграє війну.

Все це радше нагадує заяви кремлівських пропагандистів, ніж прем’єра Угорщини – країни-члена ЄС та НАТО, чи не так? Уряд Орбана накачує угорців ненавистю до всього західного. Не можна сказати, що угорці проросійські. Соцопитування свідчать, що 52% населення країни вважають Путіна воєнним злочинцем. Проте, чого ж не зробиш заради дешевої російської нафти й газу, адже інфляція не оминула й Угорщину, де тарифи та ціни на пальне поповзли вгору.

Саме про збільшення постачань російських енергоресурсів очільник угорського МЗС Петер Сіярто і їздив домовлятися до Москви, вкотре відкривши скриньку Пандори. Він став першим міністром закордонних справ з-поміж країн ЄС, хто з’їздив до Росії, яка в повній ізоляції. Як відомо, нафтове ембарго ЄС, яке має запрацювати до кінця поточного року, не розповсюджується на нафтопровід “Дружба”, яким Угорщина отримує російську нафту. А газ, як відомо, з кінця минулого року Угорщина отримує “Турецьким потоком” в обхід української ГТС.

За словами заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергія Герасимчука, угорський уряд схоже остаточно втрачає зв’язок з європейською реальністю, й вірогідність жорсткого приземлення після солодких передвиборчих обіцянок Орбана дуже висока. Вже зараз очевидно, що через систематичні порушення європейських норм ЄС суттєво урізатиме фінансування Угорщини. А в умовах, коли форінт у крутому піке, ціни на енергоносії ростуть, а комунальні платежі не вдається заморозити на прийнятному рівні, це буде боляче.

“Орбану треба було б схаменутися, але він грає ва-банк. Підтримка Росії та надії на повернення до влади у США Трампа – основний розрахунок Орбана. І якщо на зміну влади в США ще треба почекати, то Росія вже тут, поруч, готова допомогти. Аби тільки Угорщина й надалі капостила як Україні, так і ЄС. З ЄС це легше упередити, а от у України є ризики, що поставатимуть на шляху євроінтеграції, передусім у частині прав меншин, якими Будапешт спекулював і дотепер. Нині ж, коли Україна інтенсивними темпами намагається виконати вимоги ЄС (щоб почати перемовини про вступ – ред.), Угорщина буде особливо ретельною у своїх оцінках українського прогресу і вимагатиме поступок. Звісно, хочеться сподіватися на краще, але в умовах, коли навіть наші друзі з Польщі втратили вплив на Орбана, Угорщина може стати суттєвим критиком європейського поступу Києва, а в Москві цьому аплодуватимуть та готуватимуть чергові нагороди для верхівки “Фідес” (партії Орбана – ред.)”, – підсумовує впливи політики Орбана для ТСН.ua Сергій Герасимчук.

Італія та Франція

Вже майже три місяці Макрон не говорив із Путіним телефоном. І навряд чи вже буде після заяви про “одну з останніх імперських колоніальних держав” на адресу Росії. Хоча лише за перших п’ять місяців цього року таких дзвінків було аж 19, а якихось три роки тому, у серпні 2019-го, Макрон приймав Путіна у своїй літній резиденції на Лазурному узбережжі.

По-перше, заяву про імперський колоніалізм Макрон зробив, перебуваючи з візитом до Беніну (країна на заході Африки). Росія суттєво підпсувала інтереси Франції в країнах Африки, які були її колишніми колоніями, особливо в Малі, звідки вийшли всі французькі солдати. Саме тому Макрон вирушив у турне країнами Африки одразу після Лаврова, який їздив агітувати купувати російське та крадене українське зерно.

По-друге, напевно саме після відвідин Бучі та інших містечок на Київщині в червні, Макрон і змінив свою думку щодо можливості переконати Путіна шляхом переговорів і телефонних дзвінків. Зрештою парламентські й президентські вибори вже також позаду, тому не треба змагатися за прихильність проросійського електорату з явними поціновувачами Кремля.

До того ж Франція, на відміну від Німеччини, заздалегідь подумала про альтернативні джерела постачань газу й нафти, підписавши відповідні угоди з ОАЕ. А Італія, яка також вважалася дружньою до Росії країною ЄС, – з Алжиром. Проте офіційний Рим ще може підкинути Києву сюрпризів.

Італія теж опинилася в епіцентрі проросійського цунамі. Напевно всі українці чули про карколомне падіння уряду Маріо Драгі. Саме він разом із Шольцем та Макроном у червні приїздили до Києва. За чутками, вони переконували Зеленського сісти за стіл перемовин із Путіним, але почули категоричне “ні”.

Ймовірно це просто співпадіння, але одразу після цього й захитався італійський уряд. Принаймні всі політичні протиріччя вийшли в публічну площину. Апогеєм стала гучна відставка уряду Драгі, який із перших днів повномасштабного російського вторгнення підтримував Україну, на відміну від його колег по коаліції.

У травні лідеру популістської “Ліги” Маттео Сальвіні, за повідомленнями італійської преси, посольство РФ в Італії навіть купувало квиток до Москви для обіду з Лавровим та Медведєвим, а колишній прем’єр і друг Путіна Сільвіо Берлусконі щонайменше раз розмовляв із ним телефоном. Вишенькою на торті стало розслідування La Stampa про зустріч працівника російського посольства в Італії з радником “Ліги”, де ймовірно обговорювався розпад коаліції та відставка уряду Драгі, на базі документів, отриманих від італійської розвідки.

Цю бурю Італія вже пережила. І, до речі, вона жодним чином не позначився на рейтингах популістів, тої ж “Ліги”, яка опинилася в епіцентрі скандалу. За словами кандидатки історичних наук, доцента кафедри міжнародних відносин Київського університету ім. Грінченка Вікторії Вдовиченко, взнаки даються відпустки, які для італійців наразі важливіші, ніж політичні перипетії.

Хоча, за словами експертині, це насправді й викликає найбільше запитань: а де ж власне реакція італійського суспільства на заяви про втручання іноземної держави в справи їхнього уряду? Схоже, що італійці подумають про це завтра, а точніше – 25 вересня, коли підуть на виборчі дільниці.

“Італія продовжить надавати озброєння Україні. Проблема лише в тому, що ці постачання можуть сповільнитися. Проте, все залежатиме від складу уряду. Оптимістичним є те, що партія Джорджії Мелоні “Брати Італії”, яка якраз підтримує надання Україні озброєнь, впевнено тримає першість”, – підсумовує для ТСН.ua Вікторія Вдовиченко.

Залиште свій коментар