Операція «Дрібняки», або як позбутися монет, що вийшли з обігу
З першого липня цього року Нацбанк припинив карбувати монети номіналом 1, 2, 5 і 25 копійок, які також почали виводити й з обігу. Розраховуватися дрібняками у торгових точках вже немає потреби, оскільки суми в чеках відтепер заокруглюють. А що ж робити тим громадянам у скарбничках та гаманцях яких залишилися чималі монетні запаси?
Копійками все ще можна заплатити за товар у магазині, аптеці, оплатити білет у громадському транспорті, або ж обміняти в банку. Втім, досить часто у відповідь від касирів та кондукторів містяни отримують відмову приймати такі кошти.
Що ж робити з таким «багатством» та де можна обміняти дрібняки зі старої скарбнички. Для цього спробуємо розрахуватися монетами у супермаркетах та аптеках, придбати квиток в громадському транспорті, а насамкінець перевіримо, чи погодяться обміняти жменю монет номіналом 1, 2, 5, 10 копійок у державних банках.
50/50
Розпочинаємо наш експеримент в обідню перерву і йдемо в магазин однієї із найпоширеніших у Черкасах торгівельних мереж. За легендою, маємо скарбничку, у якій понад 20 гривень найдрібнішими монетами, якими і хочемо заплатити за товар. У магазині намагаємося за одно- та двокопійчані монети купити печиво, яке коштує 20 гривень.
– Можна розрахуватися з вами монетами? – запитуємо в продавчині, а вона тим часом пробиває через касовий апарат смаколик і схвально киває головою. – Але маємо дуже дрібні по одній та по дві копійки, приймете?
– Та ні, якщо по п’ять копійок, то візьму, а по копійці – ні, – говорить касирка у відповідь. – Мені нема, куди їх подіти, люди не беруть на решту, адже суми в чеках ми заокруглюємо.
Спробуємо придбати щось на обід в магазині іншої не менш поширеної у Черкасах торгової мережі. Обираємо продукти в «кулінарії» на суму понад 30 гривень, підходимо до каси й повторюємо свою легенду про скарбничку. На наше здивування продавчиня погоджується прийняти всі монети навіть по одній і дві копійки.
– А чого ж не брати, я навіть чергу призупиню, щоб порахувати ті 30 гривень монетами, – сказала касирка і поставила табличку «каса не працює». Звісно, ми їй пояснили, що це експеримент і, щоб не забирати час, просто сплачуємо чек паперовими грішми.
– Молодь часто не бере копійки, особливо чоловіки відмовляються від решти, кажуть, що їм з такими грішми незручно, а ми приймаємо всі монети, – додала працівниця магазину.
Давайте всі крім «найменших»
В аптеці ситуація не надто відрізняється від тої, що сталася в магазинах. У середмісті Черкас обираємо фармацевтичний заклад, в назві якого фігурує слово «копійочка». Тутешні аптекарі погоджуються прийняти будь-які монети, крім «найменших», адже покупці не хочуть брати ці дрібняки на решту. Говорять, що суму в чеку заокруглюють за загальними правилами і видавати решту «найменшими» копійками не мають сенсу. Проте на наші вмовляння увійшли в ситуацію та взяли тими, що є.
В іншій аптеці ситуація схожа. Обираємо товар, розповідаємо легенду про скарбничку, просимо розплатися найменшими копійками.
– Ми не беремо їх навіть в розрахунок, тому і прийняти не зможемо, – говорять у відповідь. – Більше того, не впевнені, що їх приймуть навіть у банку, адже ці монети скоро мають вилучити.
На дрібняках далеко не заїдеш
Повторюємо нашу «операцію» у громадському транспорті. Не так давно проїзд у «рогатих» коштував 1.50, тож маємо надію, що тамтешні кондуктори звикли до дрібняків. Намагаємося придбати квиток за жменю монет по одній та дві копійки.
– Ви ж знаєте, що ці монети вже виходять з обігу, навіть закон є, – пояснює кондукторка тролейбусу, а потім додає, – зараз я ще прийму, а, наприклад, через рік, то вже точно ні, тому несіть їх до банку, або в аптеку.
А от в автобусі «на дрібняках далеко не заїдеш». Коли кондуктор побачила наш контейнер із копійками, то відразу дала зрозуміти, що їм тут не раді.
– Ви шо смішна? З такими грішми йдіть в аптеку чи магазин, там де ціна закінчується на 99 копійок. А краще несіть «добро» в державний банк, – радить кондуктор, ми ж у свою черго таки сплачуємо білет, але монетами по 50 і 25 копійок.
Міняють чи не міняють у банку?
Прямуємо з своїм дрібняком до банку. Перевіримо, як поставляться до нашого скарбу тут. Ці установи зобов’язані приймати у громадян монети дрібного номіналу без обмежень.
Спочатку намагаємося позбутися дрібняків зі скарбнички у відділенні «Ощадбанку». Касир держустанови погоджується взяти навіть найменші монети, але, на жаль, «не сьогодні».
– Тільки прийдіть через кілька днів, у нас зараз не працює машинка, яка рахує копійки. Якщо ж у вас їх не багато, то можемо і вручну порахувати. Приносьте по сто монет за раз, наприклад, і ми їх обміняємо, або ж зачекайте, поки майстер відремонтує машинку для обрахунку, – прокоментувала працівниця банку і порадила ще вдома посортувати монети за номіналом.
Не вдалося обміняти дрібняки і в центральному відділенні «ПриватБанку».
Причина – каси не обладнані спеціальними машинами для перерахунку копійок.
– За вимогами НБУ всі банківські установи зобов’язані приймати монети від населення незалежно від їх номіналу та загальної суми, але за інструкцією касової роботи, це можна зробити тільки в тих відділеннях і касових вузлах, які обладнані спеціальними установками для перерахунку монет і відсіками для їх зберігання, – прокоментували в «ПриватБанку».
Нині реально розраховуватися монетами, які вже не карбує Нацбанк, але якщо у вашій скарбничці залишилися жмені дрібняків по одній чи дві копійки, то їх позбутися буде важче. Найменші копійки приймають в поодиноких аптеках і деяких магазинах, адже ціни заокруглюють і монети просто стають непотрібними.
Що ж робити з дрібними копійками, якщо обміняти їх так складно? Можливо зберегти до кращих часів, коли монети стануть рідкісними і зростуть в ціні. Та й тут, як виявилось, не все так радісно.
– На жаль, українські копійки ростуть в ціні дуже повільно в порівнянні з грішми інших держав, хоча кілька років тому колекціонери стояли в черзі до «Нацбанку» за ювілейними та пам’ятними монетами. Справа в тому, що копійки, які карбують в Україні, не є цінними. Дехто зберігає монети 1992 року випуску і вважає, що їх можна дорого продати колекціонерам, але це не так, – прокоментував Степан Цись, експерт-мистецтвознавець антикварного салону.
Результати нашого експерименту показали, що вже зараз найдрібніші монети приймають не всюди, та і зберігати їх нема сенсу, адже цінними для колекціонерів можуть бути хіба браковані дрібняки. Проте не варто панікувати, оскільки копійки завжди можна обміняти в банках. Якщо ж хтось зі сфери обслуговування порушує ваші права і категорично відмовляється приймати одно- та двокопійчані монети, то можете поскаржитися керівництву установи, в якій сталася прикра ситуація, або ж написати заяву в Інспекцію із захисту прав споживачів. Справа в тому, що монети номіналом 1, 2, 5 і 25 копійок лише припинили карбувати, а з обігу їх ніхто не вилучав, тому розплачуватися ними – це цілком законно.
