Головна / Новини / Статті / На могилу коханого воїна Анжела приїхала з Донеччини. Вони так і не встигли одружитись

На могилу коханого воїна Анжела приїхала з Донеччини. Вони так і не встигли одружитись

26 квітня у Войнашівській школі, що на Вінниччині 26 квітня відкрили меморіальну дошку випускнику – загиблому бійцю АТО Олександру Штейку. У мітингу взяли участь вчителі, учні, рідні, друзі, військові побратими та всі небайдужі…

Олександр родом із села Балки. Після школи пішов на службу в Хабаровськ. Працював у Барському райавтодорі. В 2014 році він одним з перших пішов служити до 72-ої окремої гвардійської механізованої бригади, де був командиром БМП і мав позивний Батарейка.



У 2015 році наш земляк отримав контузію очей і повернувся додому для реабілітації. Відновивши сили, знову повернувся на Схід, де отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. 26 квітня 2017 року поблизу Верхньоторецька Донецької області під час обстрілу Олександр Штейко загинув від кулі снайпера. Того ж року був нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІ ступеня.




Право відкрити меморіальну дошку було надано матері загиблого — Гвоздецькій Лідії Іллівні та військовим побратимам. На могилу Олександра із далекої Донеччини приїхала і його кохана Анжеліка, з якою він познайомився на війні та планував створити родину…

– Я торгувала у магазині біля Волновахи, і туди випадково зайшли Сашко та його побратим. Розговорились. Чоловік запропонував провести додому. В результаті, ми п’ять годин просиділи на кухні. Після того Олександр залишив мене, бо потрібно було йти в караул. Але так сталось, що телефонами ми не обмінялись. І посеред ночі у вікна мого будинку хтось став стукати. Раніше я ніколи б не вийшла. Але цього разу серце підказало інакше. І вже невдовзі ми стали жити разом. У 2015 році коханий демобілізувався. Жили ми на Донеччині. Олександр допомагав по господарству та займався волонтерством. Проте весь той час чоловіка не покидало бажання повернутись назад на передову. Олександр підтримував зв’язок із побратимами, з якими служив раніше, і через них взяв відношення, аби повернутись у свій підрозділ на попередню посаду — командира БМП. Але буквально через кілька тижнів Олександр отримав третє поранення. Неподалік Авдіївки їх обстріляли, і чоловік отримав поранення правої руки. Після лікування провідав рідних на Вінниччині і повернувся назад на позицію. 26 квітня минулого року чоловік отримав четверте поранення, яке для нього виявилось фатальним….

Залиште свій коментар

Читайте також  "600 человек уже здесь": как террористы из "Л/ДНР" легализируются в Украине


Loading...