“Ви нас не довезете?”: як корінні “росіяни” Курщини говорять українською
Це й не дивно, адже південна Курщина належить до етнічних українських регіонів – Східної Слобожанщини і частково Сіверщини.
У Мережі з’явилося відео, як жительки Курської області звертаються до бійців ЗСУ українською мовою.
На відео українські військові запитали бабусь, чи їх ніхто не ображає. У відповідь жінки попросили військових підвезти, однак бійці відмовили, пояснивши, що везуть амуніцію. Далі наводимо діалог між українським військовим і корінними “росіянами” Курської області.
— Вас не ображають?
— Та ні. Ви нас не довезете? Ноги болять.
— У нас просто амуніція, не маємо куди. Чесно.
— Ну, ладно, потихеньку тоді…
— Але ви українською говорите?
— Я хоть і не українка, но по-українськи…
— То що, слава Україні?
— Слава.
Це й не дивно, адже південна Курщина належить до етнічних українських регіонів – Східної Слобожанщини і частково Сіверщини. Східна Слобожанщина розташована в межах Курської, Бєлгородської та Воронезької областей РФ. Цей регіон був заселений етнічними українцями, які, на жаль, були асимільовані Росією. І хоча місцеві вже не усвідомлюють себе українцями, та їхня мова видає, хто були їхні батьки та діди.
Як нагадує “Радіо Свобода”, 1926 року в Радянському Союзі під час проведення перепису населення виявилося, що в низці районів РСФСР, які належали до Східної Слобожанщини, домінувало чи значну частку становило українське населення. Це:
- Глушківський та Суджанський райони Курської області;
- Красноярузький, Гайворонський, Борисівський, Волоконівський, Чернянський, Красногвардійський, Олексіївський, Вейделівський, Ровенський райони, а також східна частина Шебекинського й західна частина Новооскільського районів Бєлгородської області;
- Кантемирівський; Богучарський, Розсошанський, Вільховський, Підгоренський, Кам’янський, Павлівський, Петропавлівський, Калачаївський, Воробйовський, Батурлинівський райони, а також південні частини Острогозького, Лискинського й Новохоперського районів Воронезької області;
- Чортківський, Кашарський, Міллєровський, Тарасівський та частково Мілютинський райони Ростовської області.
Під час політики коренізації тут подекуди діяли україномовні школи, діловодство теж було українською. Проте після Голодомору політику коренізації згорнули, а ці землі піддалися тотальній русифікації.
Проте, старше покоління досі спілкується “балачкою” – саме так місцеві називають українську мову на своїх теренах.
Заради справедливості варто зауважити, що у молодшого покоління цього регіону відсутня самоідентифікація себе як українців, чи осіб, пов’язаних з Україною. У лавах окупаційної армії РФ можна зустріти чимало військових з типово українськими прізвищами, що закінчуються на -енко. Проте походження їм не заважає чинити воєнні злочини на нашій землі.
