Головна / Новини / Суспільство / Журналістка зайшла до батьків Зеленського в квартиру і була шokoвaнa побаченим (фото)

Журналістка зайшла до батьків Зеленського в квартиру і була шokoвaнa побаченим (фото)



Журналістка з Казахстану побувала вдома у батьків Президента України Володимира Зеленського.

Після сніданку журналістка заявила, що вона була повалена простотою, щирістю і неймовірною добротою батьків Президента України Володимира Зеленського.

Вона пише в своєму мікроблозі:

«Я до сих пір в ступорі. Я побувала вдома у батьків першої особи України, а по відчуттях це було як піти в гості до сусідів на каву ».

345 гривень – це приблизно 13 доларів – коштує проїзд на поїзді Київ – Кривий Ріг (відстань – 470 кілометрів). Родина шостого президента України Володимира Зеленського – транспортний вузол і промисловий місто, в якому сьогодні живуть його батьки: Римма Володимирівна і Олександр Семенович. До Кривого Рогу для бесіди з подружжям Зеленських попрямувала власкор Tengrinews.kz Жанна Нурланова.

Будинок батьків Володимира Зеленського
Будинок батьків Володимира Зеленського

Рідна домівка – чотирикімнатна квартира в радянській багатоповерхівці, таких панельних будинків-мурашників розкидано по колишньому Союзу тисячі, їх будували, ще коли була міцна віра в світле майбутнє. Саме в ту епоху батьки Зеленського виховували сина, до них я сильно хотіла і в той же час боялася потрапити: колеги – українські журналісти – говорили, що глава сім’ї всім відмовляє в інтерв’ю.

Рано червневого ранку відразу після поїзда набираю мобільний Олександра Семеновича. Жіночий голос (це була дружина) повідомляє, що старший Зеленський ще відпочиває. «Не будіть! Я журналістка з Казахстану, буду чекати вашого дзвінка у дворі », – встигаю випалити в трубку і отримую схвалення. Через півгодини набирає Олександр Семенович і повідомляє, що сім’я збирається снідати, і запрошує приєднатися. «Ось і поговоримо, я вас зустріну біля під’їзду», – каже батько президента України. Приходжу раніше, вулиця Землячки, скромний двір, припарковані бюджетні авто.

Будинок батьків Володимира Зеленського
Будинок батьків Володимира Зеленського

Зустрічаю сусідку, яка при вигляді диктофона ретирується: «Ну скільки можна, знову ви, журналісти безпринципні …» Встигаю запитати про дитинство Володимира і вірять в Зеленського-президента тут, на батьківщині.

«Папа – професор, Вова ріс на наших очах, хороший, ініціативний. А коли людина стає політиком, він може змінитися. Зараз і світом потрібно зайнятися, і корупцію перемогти. Я в нашого вірю, дуже хочеться, щоб він щось хороше зробив, характер у нього є, менеджер він хороший », – каже вона і додає, що краще мені не турбувати батьків.

В обумовлений час мене біля парадного зустрічає невисокий і не по-ранковому усміхнений Олександр Семенович. «А де охорона, у мене ніхто не огляне рюкзак?» – дивуюся я і підсвідомо оглядаюся по сторонах, сподіваючись побачити хоча б пару стежать очей в припаркованих у дворі машинах.

«Так він хотів, але яка охорона! Кому ми потрібні? »- сміється Зеленський-старший.

Приходжу в себе, питаю, чому батьки погодилися поговорити з журналісткою? «Ну ти ж здалеку, з Казахстану. А я там працював і добре пам’ятаю, як мене приймали казахи », – отримую свій« пропуск »на бесіду з батьками нового президента України. Піднімаємося в ліфті, що пережив, мабуть, всіх українських президентів і, судячи зі стану, ще й пару генсеків. «Вам, напевно, ремонт в будинку зроблять, та й місто підлатають?» – запитую логічне запитання.

«Якщо тільки нам – то не потрібно. Якщо робити, то всім, по всій Україні потрібен ремонт. Так перестаньте, ми прості люди », – мій співрозмовник явно не схожий на тата президента Голобородько з серіалу« Слуга народу », якому весь час потрібні були президентські привілеї.

Скромна, але затишна квартира, помічаю, що багато червоного кольору – меблі, килими. «Це Риммочка любить», – пояснює Олександр Семенович, знайомить з дружиною і проводить коротку екскурсію. – «Кава будете?» Погоджуюся, сідаємо в червоні крісла, розчинна кава з красивого сервізу, печиво, цукерки. Мама вдруге пропонує щільніше поснідати, хоча б яєчнею.



Батьки Зеленського – пенсіонери за віком, але батько продовжує викладати в Криворізькому економічному інституті (філія столичного КНЕУ ім. Вадима Гетьмана). Олександр Семенович – професор (не любить, коли його так називають), завідувач кафедри інформатики та інформаційних технологій. Раніше впроваджував автоматизовані системи керування гірничими роботами в Монголії, Казахстані та Росії. Я починаю задавати питання. – Як виховати президента? – Ми ж не виховували його як президента, ми виховували Вову як людини. З другого класу він вчився в 95-й школі в класі з англійським ухилом.

Він закінчив цю школу, потім він поступив в економічний інститут права, на юриста. Перш ніж дійти до президента, він таку школу життя пройшов. 20 років свою компанію очолював. І 20 років працював він зі своїми хлопцями, зараз більше 500 чоловік. З друзями він все дитинство, вони ще разом виступали в школі в КВН.

Закінчив інститут, добре вчився, я не червонів, у всякому разі. Більше мама приділяла час, я більше по об’єктах їздив. Тому справжній вихователь – це мама.

– Скажіть, а Володимир радився з вами, коли вирішив, що йде в президенти?

– Ні, він поставив нас до відома. Він мало радився, але це не означає, що він нас мало поважав. А коли йому було дуже важко, він дзвонив мені.

– Як часто ви тепер здзвонюєтеся?

– Важко зараз зателефонувати. Раніше було часто. Ми розуміємо обсяг його робіт, ми дивимося і читаємо, там проблем досить. Потужна корупційна система, Верховна Рада не приймає його закони …

– Під час інавгурації де ви були?

– Ми там були, в залі (парламенту – ред.). А поруч сиділи всі наші колишні президенти. І наша невістка. Торкнулося серце, звичайно, я ніби й неслабкий людина, і спортсменом був в молодості. Плакав – це правда. Різке такий виступ.

Читайте також  Украинцев предупредили: На стрельбы заберут всех мужчин до 60 лет

– З вами він обговорює проблеми в країні?

– Ми обговорювали якось так. Він весь час зайнятий, і раніше був зайнятий. Весь час поїздки, концерти. Він весь час в роботі. А зараз – тим більше. Коли він приїжджав недавно, я постійно йому складні питання задавав. Ну для нас він же не президент, як вам пояснити. Для нас він просто син.

– Яке почуття ви відчували, коли вашого простого сина народ обрав президентом, 73 відсотка голосів зібрав?

– Я ходив, таке відчуття, ніби я виріс сантиметрів на двадцять (сміється, голосно). І на голові Кучер з’явилися (сміємося втрьох до сліз). У нас з сином чудові стосунки. Коли я дізнався результати виборів, у мене піднявся цукор.

– Чи змінилося ставлення до вас студентів після виборів?

– Ну студенти до мене нормально ставляться. Я така людина, моє становище в суспільстві не визначають ані вибори, ані грошей. Син неодноразово пропонував виїхати до Києва, ми не хочемо.

Ми звикли тут і все. Але ми його любимо, у мене цукор піднімався сильно. Тому що ми таку бруд почули, з каналів ллється. Така бруд. Звичайно, ми, як батьки, переживаємо дуже.

– І наркоманом називали, – додає Римма Володимирівна. – Він навіть не курив.

Коли чуємо чергову бруд проти сина, вона ось з маленьким кулачком підходить до телевізора і хоче пробити цей екран. Дуже неприємно, багато бруду ллють, немає цього бруду, але вони звідки все беруть, я не знаю. У пресі пишуть велику неправду, він нібито як попка (папуга – ред.). Мовляв, йому підсунули текст, і він не вміє говорити. Це брехня. Після інституту він з братами Шефір поїхав в Москву, і вони писали там три роки тексти для інших команд КВН. Він пише здорово!

– Кажуть, що він без досвіду. Як вам таке?

– А навіщо досвід, він чесна людина. Досвід, як красти? Чи не потрібен такий досвід. Повинні бути порядні і нормальні помічники. Ось я не політик, хоча, слухайте, ось Римма моя вже стала політиком (сміється). Мені здається, головне – це порядність. І зробити щось для людей. Адже він не бідна людина, до речі, ми й самі здивувалися, що він досить заможна людина, мільйонер.

– А вдома у вас так скромно, мене це дуже дивує, у наших президентів родичі так не живуть …

– Так нам і не треба це багатство, це у вас на Сході можуть кланятися навіть дурневі. Я непогано отримую, у мене пенсія. Він сам завжди пропонує, то машину хотів купити, то в Київ кликав. Я не хочу, а він влітку виштовхує нас відпочивати за свій рахунок, ось зуби мені поставив (посміхається). Я не дуже прихильник цих речей. Я скромна людина. А що треба, плавальний басейн, чи що? Куди ще, в ресторан? Ну нам і цього не треба. Вона (дружина – ред.) Прекрасно готує! Що нам треба? Здоров’я і все. Раз-два на рік ми їздимо до Києва і перевіряють у лікарів. Нам цього достатньо.

– А багато подорожували?

– Ні, Монголія, Китай, і в вашій країні був. Відпочивали останнім часом в Болгарії, в Греції були на острові. Вовка нам взяв путівку, ми все відмовлялися.

– Від дорогих подарунків теж відмовляєтеся?

– Мені він дарував машину на день народження, вісім років тому. Я не брав. Зараз він багата людина, як я зрозумів. Тоді він ще не дуже міцно стояв. У мене є своя машина – польський Lanos, механіка. Збірка хороша, машина нормальна: на роботу, і якщо влітку ми відпочиваємо, ми їдемо.

– Він комплексував в дитинстві через маленький зріст?

– Щодо зростання – перебільшують, у нього зростання 1,71 метра – це середнє зростання в Україні. Ви бачите, ми маленькі самі (посміхаються обидва).

Бачу, ви з дружиною тримайтеся за руки, можливо, секрет виховання президента – це любов у родині?

– Так, ми 42 роки в шлюбі. Я дуже люблю свою дружину, не знаю, що вона скаже (дивляться один одному в очі). Мені пощастило, я вважаю. Переживає і набридає мені, але мені пощастило. Я однолюб, і Вова, по-моєму, теж.

Іноді дружини дуже винні в розвалі сім’ї, все через матеріального становища. Хочемо, щоб розлучень в країні було менше, щоб Україна піднімалася, багатше була. Щоб люди не виїжджали за кордон в пошуках кращого життя, щоб матеріальне становище піднімалося, це важливо.

– Яка у вас мрія?

– Мрію і хочу побачити, як в Україні буде мир і об’єднання. Якщо я його зараз зустріч, я скажу йому: давай швидше домовляйся про мир з Росією. У нього солідна молода команда тямущих хлопців. Що мені треба – щоб країна пишалася сином. Максимально щоб у нього, у них все вийшло.

По годинах бачу, що пора прощатися, багато питань для людей у ​​віці. Мені дозволяють фотографувати, навіть дуже особисте. Знімаю все, що дозволяють рамки пристойності, а Зеленський продовжують руйнувати шаблони сім’ї президента: «Ось сина кімната, ось наша кухня, зал».

Попрощавшись, відчуваю в руці пакет з печивом і цукерками. «Поїсти, все-таки дорога далека», – дбайливо говорить Римма Володимирівна. Ми обнялися. “В добру путь. Казахстану привіт! »- вже в дверях посміхається папа українського президента.

Залиште свій коментар



Loading...