«Дефолту не буде. Буде просто дуже боляче». Економіст пояснив, чому уряд підвищить ціну на газ

 Уряд України проводить з Міжнародним валютним фондом переговори про отримання нового кредиту. Одна з головних інтриг – якою буде ціна на газ після цих переговорів. Напередодні міністр енергетики України Ігор Насалик підтвердив, що Кабмін готує рішення щодо підвищення ціни на газ для населення, але не назвав конкретних цифр. НБУ прогнозує підвищення цього року на 25%. Деякі ЗМІ, посилаючись на власні джерела, пишуть про 23,5%.

Віталій Портников: Пане Бураковський, чи ви можете сказати ціну?

​Ігор Бураковський: Ціну зараз не знає ніхто. Тому що є два питання, які сьогодні не вирішені – формула, тобто як ми рахуватимемо, і питання графіку підвищення.Багато речей цим урядом були зроблені правильно, тобто не можна говорити, що це – або «зрада», або «перемога». Ситуація складніша. Уряд усвідомлює, що треба зараз дійсно продовжити певною мірою реформи. Якщо їх не продовжимо і зупинимо, то ніколи не пройдемо так званої «точки неповернення» в економічних змінах. І треба рішення сьогодні ухвалювати, коли їх можна ухвалювати, тому що попереду є ще дуже цікава справа – ухвалення держбюджету. Ніхто не хоче входити в історію країни як люди, які могли щось зробити, але створили дефолт.

Формально маємо закінчити співпрацю з МВФ у 2019 році. У 2015 році підписали угоду відповідну. Мали отримати 17,5 мільярдів доларів. Зараз отримали 8,5 мільярдів – рівно половина. Якби ми співпрацювали, то вже вибирали б цей кредит.

Якщо держава самодостатня і має нормальну вертикаль влади, тоді по-іншому можемо будувати співпрацю з МВФ. Якщо в нас всередині країни немає нормального консенсусу, що і як треба робити, таким зовнішнім консенсусотворювачем виступає МВФ. Тобто тут або-або, третього не дано.

Кредит МВФ допоможе стабілізувати курс гривні не тільки як кредит сам по собі, а тому, що багато інших програм допомоги прив’язані до коштів МВФ. Отримаємо кошти МВФ – автоматично розблоковуються деякі лінії. Але самі по собі кошти МВФ не можуть забезпечити повноцінну стабілізацію. Знову повертаємося до чинників середнього і довгого плану – виробництво, експорт, повернення валюти сюди, прямі іноземні інвестиції і багато чого іншого. В економіці працюють «пакетні» рішення.

– Пане Фурса, яка ваша думка? Уряд, очевидно, вже перебуває на старті передвиборчої кампанії, коли ніхто не хоче ухвалювати рішень, неприємних для населення. Коли всі мають, принаймні за нашими журналістськими прогнозами, змагатися у «соціальних подарунках» населенню, щоб воно проголосувало за чинну владу, а не за опозицію, яка, звичайно ж, говоритиме, що підвищення ціни на газ – це «зашморг на шиї» кожного українця. Чому уряд на це йде?

​Сергій Фурса: Те, що НБУ закладає 25%, а «Українські новини» пишуть про 23,5%, каже, що ця цифра близька до реальності. Вся наша макроекономічна стабільність, валютна стабільність, зростання економіки – все базується на співпраці з МВФ. І ми зараз підійшли до такої точки, що нам критично треба отримати транш для рефінансування боргів.

І уряд – так, для них, напевне, неприємно підвищувати ціни на 25%, вони є останніми, хто волів би це робити. Але тут, з одного боку, підвищення ціни на газ, умовно, на 25%, а з іншого – можлива девальвація гривні на 30%, 40% і так далі.

Підвищення ціни на газ – це «умовний зашморг».Тому що субсидії перекриються для тих, для кого це дійсно може бути болісно. Тут чисто політичне, я думаю, рішення уряду – цей вибір, підвищувати тут чи підвищувати все в економіці, отримавши… ну, не дефолт. Дефолту не буде. Буде просто дуже боляче.

Ми зараз входимо в період турбулентності на світових ринках. Вже 10 років зростає світова економіка. Рано чи пізно це закінчиться. І саме зараз буде ще більш критичною підтримка МВФ. Я насправді боюся того моменту, коли нам не знадобиться МВФ, бо МВФ вчить нас поводитися правильно. Умовно кажучи, каже: мийте руки перед їжею і не витирайте руки об сусіда. Коли українські політики отримають дозвіл робити все, що заманеться, коли вони не будуть залежні від МВФ, буде лячно – знову почнеться друкування коштів, дотації всім. МВФ вчить жити на кошти, які люди заробляють.

Гривня стабільна. 28,8 було в січні, а зараз – 28,1. Якщо подивимося на всі інші валюти країн, що розвиваються, то гривня тут, як відмінник у школі. Порівняно з турецькою лірою і російським рублем. Якби ми були на такому ж рівні, то курс був би 31,5. Треба запобігти тому, щоб дестабілізація не наступила.

Люди уявляють, що МВФ прийде і зробить вас багатими. Ні! Він прийде і зробить так, щоб у вас не було Венесуели. У 2014 році ми увійшли в кризу одночасно з Венесуелою. Бачимо, що там зараз, і бачимо, що в Україні. Це небо і земля. Тому гривня – сезонна валюта. У неї є сезонні коливання. На кінець року наш прогноз – 29,5. А потім знову буде весна – знову гривня стане сильною. Так буде коливатися, поки не розвинуться фінансові ринки, які згладять ці коливання.

– Є важливий момент у вимогах МВФ, який ніяк не втілиться в життя – це відкриття ринку землі. Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман сказав, що він «категорично проти відкриття ринку земель, усього для всіх і на всі сторони», а я розумію тих, хто категорично «за». Панове, а ви як вважаєте?

Сергій Фурса: Я також категорично за. Більше того, це – «українці тільки українцям в обмеженій кількості» – дуже нагадує приватизацію у 1990-х по ваучерах. Це не відкриття нормальної приватизації, що хто прийде, хто дасть більше коштів, той і стане власником, а давайте якусь схему «замутимо».Нормальний інвестор не прийде в країну, де він може контролювати 200 гектарів тільки. І давайте пояснимо селянам, що від того, чим ліберальніший ринок, тим вища ціна.

Це страшилка. Ніхто ніколи не приходить і не скуповує все. У нас єдиний приклад приватизації був, яка дійсно приватизація, – «Криворіжсталь». Все інше – це схеми. І земля – вже власність людей. Її не треба приватизовувати. Ми просто маємо дати право людям розпоряджатися власністю своєю. В Україні завжди був ринок землі, до того моменту, поки не прийшли більшовики.

Ігор Бураковський: Щоб ми були впевнені в тому, що ринок запрацює, повинні завершити розмежування земель, ми не до кінця знаємо, де у кого яка межа. А це проблема №1 завжди була в українському селі.

Друге – як будуть здійснені перші продажі. І якщо ми боїмося якоїсь монополізації… Це може бути. Є ще один інститут, який у нас практично не працює – Антимонопольний комітет. От сюди має втручатися Антимонопольний комітет з відповідними інструментами. І має бути просвітницька кампанія для людей.