“Достали со своей мовой!” Ніцой поділилася криком душі через українську
В сучасній Україні, як і за часів Василя Стуса, українську мову намагаються витіснити російською і зробити її незатребуваною.
Таку думку висловила письменниця, борчиня за українську мову Лариса Ніцой на особистій сторінці у Facebook, поділившись враженнями від перегляду фільму про легендарного українського поета “Заборонений”.
“Плакала над нами. Біль. Багато болю в цьому фільмі… А в житті? Найстрашніше, що з нами і далі продовжують це робити. Так, за нами не ганяються “менти”. Але… Нас цькують у черзі в магазинах: “Женщина не задерживайте очередь, вы что, не видите, продавец не понимает этот ваш украинский, что ей, застрелиться, что ли, продавец же не виновата, что в советской школе училась. Достали уже со своей мовой”, – розповіла Ніцой про претензії до україномовних, які їй доводилося чути особисто.
Також письменниця образилася через те, що людей, які говорять державною мовою в Україні, нерідко обзивають і висміюють навіть на телебаченні.
“Посмотрите на этих фриков, идите создайте сначала свой конкурентный продукт, а потом рассказывайте здесь про украинские песни и фильмы”, – цитує вона слова українофобів.
Крім того, її обурило й те, що до людей, які рішуче борються за своє право розмовляти українською мовою, одразу застосовують приставку “скандальний”. Не менш серйозною проблемою вона вважає і безграмотність багатьох громадян України, які незадоволені перейменуванням вулиць у містах, оскільки не знають більшості видатних особистостей нашого народу.
“У наш час інформаційного буму гопота завалює дрімучим невіглаством: “Задолбали своими переименованиями. Горская – это кто? Танюк, Стус – что это? Мы знаем Пушкина, Лермонтова и Высоцкого, а эти кто такие? Что это за идиотское названи Сичеслав?” – обурюється Ніцой через засилля радянської пропаганди в головах багатьох сучасних українців.
Окремо вона наголосила на проблемі утисків української мови в навчальних закладах. Адже багато учнів шкіл та студенти вишів піддаються глузуванням через свою україномовність. Крім того, їхнє право отримувати освіту рідною мовою часто ігнорується, підкреслила Ніцой.
“Наших дітей у школах цькують: “Ты что, нормально разговаривать не можешь, говори по-русски”. Наших детей у вишах дискримінують: “Студент Бойчук, я буду читать лекцию на русском, потому что мне так удобней. Все вопросы в деканат, а не ко мне. Мы еще на сессии посмотрим, как вы будете отвечать”. Нашим дітям немає спокою ніде: “О, смотри, ты что, из села на море приехала? Селючка”, – наводить приклади мовної дискримінації українців письменниця.
Підсумовуючи, Ніцой зазначила, що така ж ситуація спостерігається в столиці України Києві, яку багато хто намагається піднести як “російськомовне” місто. Також тотальна русифікація присутня у ЗМІ й на телебаченні.
“Адже це – неформат для ТБ і для радіо. Тому твій український світ в Україні – неформат. І ти, українець в Україні – неформат. І досі в Україні неформат – Україна”, – з жалем підсумувала Ніцой.
