Міністерство повернення українців: чому нас вже ніколи не буде 42 мільйони і що робити

В Україні хочуть створити “Міністерство повернення українців” або, як його раніше назвав президент – “Міністерство єдності”. Ціль – благородна, враховуючи поглиблення демографічної кризи в Україні через війну. Але ідею вже встигли розкритикувати, мовляв, зараз нам потрібно думати, як перемогти ворога, а не про тих, хто спокійно попиває каву десь у Відні.

ТСН.ua з’ясовував, чи потрібно наразі таке міністерство, які проблеми воно буде вирішувати та чи є йому альтернатива.

Що думають про нове міністерство в уряді?

Коли у прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, запитали про нове міністерство, то перше, що він зазначив, що у нас люблять розкритикувати геть усе, що навіть ще не створено.

Високопосадовець пояснив, що Україна має приділити увагу 7,5 мільйонам українців, які зараз перебувають за кордоном. Нове відомство, за його словами, повинно зайнятись комунікацією з українцями за кордоном, покращенням умов їхнього життя, а також мотивацією повернутись на батьківщину.

“Ми всі говоримо якою є наша стратегія щодо повернення українців і ця стратегія розподілена в функціоналі Мінекономіки, Мінреінтеграції, Мінсоцполітики, МЗС. В кожному міністерстві потрошки стратегії розпорошено, і насправді вона не виділена як пріоритет. Ми ж хочемо пріоритезувати цю роботу в реальності”, – додав він.

Прем’єр-міністр зауважив, що для повернення наших громадян – їх важливо змотивувати. Правда не зазначив, як саме.

Пан Шмигаль підкреслює, що попри те, що не усі наші біженці будуть згодні повернутись – вони продовжують залишатись українцями, які підтримують країну внесками, донатами й часом протестами.

“Цей процес має бути організований, скоординований. Власне в цьому є ідея створення міністерства. Як ми будем це робити? Зараз йде робота, ми працюємо над тим як в реальності імплементувати ці ідеї”, – пояснив прем’єр-міністр.

Поки не відомо, хто очолить міністерство та яким буде його штат. На рівні чуток, кажуть, що воно може мати представництво у країнах, де найбільше українців – Чехія, Німеччина та Польща.

Подалі від блекауту, ракет та холоду

Тим часом лунають заяви деяких політиків, що з України не варто випускати навіть дітей, бо виховуватися за кордоном вони будуть не українцями, а поляками чи німцями.

Мовляв, вивезення українських дітей потрібно заборони, вони повинні виховуватися під звуки сирен повітряної тривоги та виростати тут, в  Україні, у ненависті до ворога.

У той же час багато українських сімей планує виїзд за кордон, через можливі обстріли та перспективи життя у холодних квартирах взимку.

Саме про це свідчить статистика: за пів року 400 тисяч українців поїхали за кордон – подалі від ракетних обстрілів.

На жаль, цю тенденцію не спинити, бо незважаючи на гучні заяви політиків, материнське серце обирає зовсім інший варіант – бути разом з дітьми у безпеці, поки батько залишається у лавах ЗСУ або ж ходить на роботу в Україні.

Нечуваний інтерес до демографії від влади

Демографи зазначають, що вже два місяці в Україні точаться активні розмови щодо створення нових міністерств, які дотичні до демографічних та міграційних процесів та впливу на них.

“До цього у Верховній Раді пропонували створити Міністерство демографії та діаспори України. Також з ініціативи депутатів пропонувалося створити Національну демографічну агенцію України. Тобто створення “Міністерства повернення українців” – це вже третя схожа ініціатива“, – розповідає ТСН.ua Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ.

Він додає, що виходячи з назви, міністерство буде спрямовано лише на один аспект міграційної політики – повернення українців.

“Особисто у мене дуже скептичне ставлення до того, що нам варто створювати якісь нові міністерства чи агенції. Бо демографічні проблеми в Україні не вичерпуються лише темою повернення українців. Окрім міграційних проблем і масового виїзду людей за кордон, є проблеми з передчасною смертністю, дуже низької народжуваності та багатьох інших”, – зазначає Олександр Гладун.

Чому ефективність під сумнівом?

Науковець підкреслює, що демографічні проблеми в Україні настільки всеохоплюючі, що зачіпають діяльність буквально усіх органів виконавчої влади.

“Створення “Міністерства повернення українців” призведе до того, що частина функцій інших міністерств буде забрана і передана новому, але під нього ж треба створювати новий апарат, який ці функції буде виконувати. Це призведе до того, що буде зруйнована чи модернізована діяльність інших міністерств, а ефективність діяльності від нового залишиться під великим питанням, як і саме повернення українців. А ще це додаткові витрати бюджетних грошей, додаткові кадрові призначення“, – зауважує науковець.

Що реально спонукатиме для повернення українців

Він підкреслює, що які б не створювалися міністерства, але більшість українських біженців пов’язують своє повернення додому саме з закінченням війни.

“Після закінчення війни – певна частина українців повернеться додому. Ті, хто залишиться за кордоном, а такі безперечно будуть, бо вже встигли там облаштуватися, самі прийматимуть рішення – повертатися їм чи ні, без всіляких міністерств чи відомств. Навряд чи, якесь міністерство вплине на повернення людей. Погодьтесь, що буде дивно, якщо таке міністерство буде працювати з мільйонами людей, які виїхали, причому, конкретно з кожною людиною. Це – нонсенс”, – зауважує Олександр Гладун.

Які умови потрібні для повернення?

Науковець підкреслює, що передусім треба створювати умови всередині країни, щоб якомога більше людей захотіли повернутися до України після закінчення війни. Наявність таких умов – має стати головною метою для держави.

“Чому наші люди переїжджають з однієї країни до іншої, тому що вважають – їм там буде краще. А чи буде – ніхто напевно не знає. Нам треба відновлювати в Україні житло, розвивати економіку, соціальну інфраструктуру і шляхом різних комунікацій інформувати людей про те, що реально відбувається в країні. Саме після цього, побачивши усі плюси, наші біженці можуть прийняти рішенні не залишатися, а повертатися. Давайте уявимо, що після війни пройшло декілька років. Люди вже остаточно залишилися в якійсь країні. І як ми будемо їх повертати? Кожного агітувати окремо?”, – зазначає Олександр Гладун.

Для повернення достатньо міжвідомчої комісії

Науковець підкреслює, що більш раціональним є  створення Міжвідомчої координаційної комісії з питань демографічної політики при Кабміні.

“Бажано, щоб цю комісію очолював віце-прем’єр. І обов’язково, щоб це була не бюрократична структура, а дорадчий координаційний орган, до роботи якого б залучалися представники міністерств, експерти у царині демографії, представники діаспори, громадськості. Ця міжвідомча комісія могла б розробляти певні пропозиції і в рамках Стратегії демографічного розвитку України реалізовувалися б її конкретні плани. Це, як на мене, більш дієвий механізм і більш комплексний підхід, від якого можна очікувати кращих результатів, ніж від створення нових міністерств та агенцій”, – підкреслює Олександр Гладун.

Примусове повернення біженців

Щодо варіанту примусового повернення в Україну українських біженців, то демограф переконаний, що це неможливо буде зробити та пояснює чому саме.

“Україна не може здійснити примусову депортацію людей з іншої території, а лише депортувати з власної. До речі, звернення України до інших держав, щоб вони сприяли поверненню людей призовного віку, наразилося на те, що всі країни нам у цьому відмовили. Тому розраховувати на якусь примусову депортацію з країн Європи чи інших країн – це ілюзія. Цього ніколи не буде”, – запевняє Олександр Гладун.

Він нагадує, що Німеччина, Польща та ряд інших країн відповіли на прохання України про депортацію чоловіків просто – вони не будуть цим займатися.

“Тут варто зрозуміти, що ці країни зацікавлені, щоб наші громадяни там залишилися. Навіщо їм займатися депортацією, яка спричинить певні загострення серед українців та громадян всередині цієї країни? Саме тому примусова депортація – це дуже хибний шлях”, – зазначає демограф.

Фінансова приманка – не варіант

Також Олександр Гладун сумнівається, що наших громадян потрібно якось заохочувати до повернення додому, особливо, якщо йдеться про виплату за це коштів.

“Наприклад, Чехія пропонує нашим громадянам “підйомні кошти” для тих, хто вирішує повертатися до України, але це відбувається не примусово. Там, до речі, є така умова, якщо українець раптом вирішить повернутися до Чехії, то має обов’язково повернути ці кошти. Якщо ж говорити про стимулювання коштами від України, то я вважаю, що створювати для наших біженців якісь спеціальні умови чи заохочування у вигляді грошей – це неправильно“, – зазначає Олександр Гладун.

Окрім того він додає, що це ще й несправедливо, по відношенню до людей, які живуть в Україні 2,5 роки під постійною загрозою ракетних ударів.

“Чому ці громадяни мають знаходитися у гіршій ситуації, ніж ті, хто виїхав за кордон рятуючи своє життя та своїх дітей? Фінансове заохочення тут абсолютно зайве. До речі, у нас приблизно 4,5 мільйона громадян мають статус ВПО – люди, які втратили житло, роботу, виїхали з окупованих територій, але за кордон не поїхали. Чому їх тоді не підтримувати більш суттєво? Або тих, хто зараз працює на заводах, підприємствах ВПК, куди прилітають ракети – люди ризикують своїм життям, чому вони повинні бути у гірших умовах, ніж ті, хто зараз за кордоном“, – підкреслює Олександр Гладун.

Ставати перед ними на коліна?

Він додає, що у питанні з українськими біженцями потрібно більш реально дивитися на речі.

“Важливо зрозуміти, що ті, хто не хоче повертатися, вони не повернуться до України. Звичайно, що з ними не варто розривати контактів, але умовляти, ставати перед ними на коліна і казати: “Давайте, повертайся!” – зайве і неправильно. Люди зробили свій вибір і їх варто залишити у спокої. Переконати їх повернутися можна лише за однієї умови – створивши в Україні кращі умови життя, ніж у країні, де вони зараз перебувають. І ці умови потрібно створювати для усіх громадян країни, а не лише для тих, хто зараз за кордоном”, – переконаний Олександр Гладун.

Про 42 мільйони українців час забути

До цього він додає, щоб створити такі умови нам потрібно перезавантажувати державу, економіку, систему соціального захисту.

“Нам варто нарешті усвідомити, що нас вже ніколи не буде ні 52, ні 42 мільйони. Просто треба зрозуміти, що нас буде приблизно 30 мільйонів, якщо поставити собі за мету утримувати чисельність населення на належному рівні. Це має бути реальною метою держави, а під неї вже розробляти конкретні економічні та соціальні плани”, – зауважує науковець.

Рятувати життя дітей і просто тікати – різні речі

Щодо засилля хейту на людей, які виїхали через війну за кордон, то Олександр Гладун каже, що не відслідковує перепалки на цю тему у соціальних мережах. Бо скільки людей в Україні, то стільки і думок.

“Якщо жінки рятуючи своїх дітей – їдуть за кордон, то це, на мою думку, більш-менш зрозуміло і нормально. Тим більше, якщо вони їдуть на декілька місяців, щоб пережити холодну пору. А ось коли з України усілякими нелегальними способами втікають молоді та здорові хлопці призовного віку, то їх дії потрібно оцінювати вже відповідно до українського законодавства – така моя думка”, – зазначає Олександр Гладун.

Науковець зауважує, що чомусь українці вважають, що держава багато чим їм зобов’язана, а коли вона щось від них просить, то це одразу “не так сприймається”.

“Якщо ми щось отримуємо від держави, то повинні вкладати щось і у неї, особливо під час війни, коли є ризик для усіх – цивільних та військових. Щодо тих, хто тікає від війни за кордон, то тут гадаю є більше психологічний момент. Люди вважають, що обов’язково потраплять на передову, але реально для забезпечення одного солдата на передовій, ще 5-6 працюють у тилу. Це потрібно пояснювати людям, як і займатися якісною підготовкою бійців – чим більше буде підготовлених воїнів, тим менше загиблих, а відповідно, більше бажаючих брати зброю до рук”, – зазначає Олександр Гладун.

Заборона на вивезення дітей за кордон та діаспора

Щодо висловлювань політиків про заборону на вивезення дітей за кордон, то демограф, каже що це лише заяви радикальних політиків.

“Звісно, що такої заборони не буде. Але доля раціоналізму у цьому є. Адже, дійсно, якщо люди вивезуть дітей і вони залишаться за кордоном, то такі діти навряд чи будуть виховані за українськими традиціями. А більше за традиціями тієї країни, де вони перебувають”, – каже науковець.

З іншого боку на початку війни, саме колишні українці, які мешкають у інших країнах створили неймовірну підтримку для Україні виходячи на мітинги та впливаючи на уряди своїх держав щодо підтримки України.

“Перша хвиля цих заходів була неймовірно потужною, що нам суттєво допомогло. І зараз діаспора активна. До речі, багато допомоги Україна отримує саме через діаспору. Між іншим, українці належать до групи діаспор, яка найбільше у поколіннях зберігає етнічну приналежність – 3-4 покоління намагається вивчати мову, спілкуватися та підтримувати зв’язки з Україною. Але ці люди вже, на жаль, громадяни іншої країни”, – підсумовує Олександр Гладун.

Читайте також: