На Одещині десятки років люди живуть у вагонах, які прогнили і отруюють життя пліснявою
Чиновники обіцяють вирішити проблему, але наразі ситуація не змінюється.
В Одеській області існує поселення, яке не занесене на мапу України. У ньому, як йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень, люди живуть десятиліттями у залізничних вагонах. Назва цього пункту – КМС-261. Воно огороджене бетонними огорожами з прожекторами. Від цьогорічної зими у тамбурі стояли замети. Це вже зараз, поки вдень відлига, сніг розтопився і стік водою у прогнилі шпарини трухлявого вагона.
Мешканці вагонів готують в них їсти, миються. У нібито житлових кімнатах стоять ліжка, сушиться білизна. “Усе протікає. Подивіться на ці вікна – це ж страх. Якщо я зараз почну тут все розбирати – все розвалиться. І я все відриваю, відриваю… бо воно все сунеться. Вікно ми зовсім забили, заклеїли, ковром завішали, щоб його не було видно. Бо воно всем тече на голову”, – розповіла Оксана Бєлова.
Помешкання – від імпровізованої кухоньки й до саморобної стіни у “дитячій” – можна виміряти десятьма широкими кроками. Далі “хороми” закінчуються і починаються “хороми” сусідів, к яких також з-під шпалер виглядають грибок, гниль і корозія.
В Оксани Бєлової в вагоні з самого народження живе 8-річна донька. Вона ходить до школи. Материнське серце щодня стискається, коли сама не встигає забрати дитину зі школи, щоб перевести через колії зі жвавим вантажним рухом. Заради доньки Оксана з чоловіком зібрали на, за тутешніми мірками, кондиціонер, який улітку не дає вагону перетворитися на розпечену духовку. Коли техніка працює на повну, вдається утримати до +35 градусів.
Поселення КМС-261 розшифровується як Колійно-машинна станція, що є підрозділом Одеської залізниці. Чверть століття тому сюди наймали працівників, ставлячи їх на квартирні черги. Вагони надавали як тимчасові помешкання. З часом хтось отримував довгоочікуваний дах над головою з газом, каналізацією і фундаментом. Востаннє це було у 2006 році.
Місцевим мешканцям соромно перед знайомими. Вона також боїться, що начальство може вигнати їх з цих вагончиків на вулицю, тому не намагаються критикувати керівників. Наразі, за словами самих поселенців, живе дев’ять родин. Для родини Світлани повоєнний вагончик – це вже другий за останніх 20 років. Їхня прописка – КМС-261. Розселити це місце могли торік, розповів інженер цього поселення Олег Басич. Були виділені земля, зроблений проект, який так і залишИвся на папері. Виділена під нього земля п’ятий рік стоїть пусткою. На 2017 рік начебто передбачали 23 мільйони гривень на будівництво, але ні грошей, ні квартир немає.
Олег Басич стверджує, що на 2018 рік теж нібито виділяли гроші на будівництво будинку. “На це очі ніхто не заплющує. Цим питання ми займаємося. Я не так давно працюю на залізниці, тому я ще не встиг побувати там”, – сказав Павло Чекалов, перший заступник директора “Одеської залізниці”.
ТСН.Тиждень звернулась до Міністерства економічного розвитку та Мінінфрастуктури. Зокрема, було повідомлено профільному міністру Володимиру Омеляну про жахіття життя у вагончиках. “Дякую за ваше звернення. Обов’язково матиму окрему розмову з керівником компанії”, – написав Омелян.
При цьому заступник голови Одеської ОДА Олександр Терещук про проблему дізнався нещодавно. Про незрозумілу ситуацію з коштами, землею і будинком – узагалі щойно почув.
“З цього приводу, після нашої останньої бесіди з вами, я зв’яжусь з правоохоронцями, щоб вони також дослідили це питання. Я думаю, що необхідність в цьому є. Губернатор взяв жорстко на свій контроль. Поставлені конкретні задачі – сьогодні люди повинні жити в нормальному житлі”, – заявив Терещук.
У ключовій інстанції, в головному офісі “Укрзалізниці”, офіційно запевнили, що вже цього місяця правління розгляне фінансування будівництва житла.
Андрій Орляк
