“Как нам обустроить Россию?”

У 1990 році Алєксандр Солженіцин видав есей під назвою “Как нам обустроить Россию?”. Допис, який нібито мав остаточно поховати СРСР, насправді став не лише мемом, а й відправною точкою для створення концепції “русского міра”. Це “благословило” нову хвилю російської експансії та спробу знову зібрати версію СРСР 2.0. Наслідком цього стала розв’язана Москвою 8-річна війна проти України та геноцид українського народу.



У 2022 році, після повномасштабного вторгнення росіян до України, а особливо – після ядерного шантажу (захоплення та обстрілів українських АЕС) та прямих погроз застосування ядерної зброї, світу нарешті стало зрозуміло, що Росія в своєму нинішньому вигляді надалі існувати не може, адже є джерелом постійної загрози не лише для України, а й для всієї планети.

З огляду на це, питання “Как нам обустроить Россию?” знову стає актуальним. Щоправда, відповідь на нього мають дати вже Україна та її союзники. Така робота вже ведеться. Цей факт підтвердив і голова ГУР Міноборони Кирило Буданов.



Наразі є два варіанти розвитку подій. Перший – визнання Росією своїх “помилок” і перетворення унітарної держави на справжню федерацію. Другий: розділення Росії і створення на її нинішній території мінімум 3, а реально – від 5 і більше державних утворень,
– припустив Буданов.

24 канал пропонує свій варіант, як зробити так, щоб Росія більше не була проблемою для цивілізованого світу.

Чим Росія є зараз

Найпростіше та найчіткіше ідею правильного “оздоровлення” Росії озвучив старший політичний радник Гельсінської комісії США Пол Массаро. У відповідь на скандальний твіт Ілона Маска про умиротворення російського агресора, американський чиновник вказав, що єдиним варіантом має бути те, що Росія повинна негайно звільнити окуповані українські землі, сплатити репарації, а також зазнати деколонізації, демілітаризації та ядерного роззброєння.

Американський чиновник озвучую “дорожню карту” з реформування Росії / Скриншот



Цей шлях свого часу пройшла Німеччина, аби вилікуватися від нацизму. Його має пройти й Росія. Проте, тут будуть свої особливості. Щоб зрозуміти, які саме, необхідно розглянути, чим зараз є держава під назвою “Російська Федерація”.

Росія наразі декларує себе, як федеративне утворення, проте, а в реальності ж таким не є. Це авторитарний унітарний проєкт, в якому влада належить верхівці на чолі з Путіним, заявленого федералізму не існує в природі, як і виборів, верховенства права, державних інститутів і демократії.



Сучасна Росія є продовжувачем традицій не лише СРСР, але й Російської Імперії німецької династії Романових. Де-факто, Росія нині – це дещо відреставрована імперія, яка побудована за принципом експлуатації колоній (21 республіка та 9 країв, 22-ою республікою росіянам наказали вважати окупований український Крим) та викачування їх природних багатств, насамперед – нафти та газу. Все це адмініструє корумпована бюрократія, що працює за вахтовим методом, який є запобіжником від посилення регіональних еліт та відцентрових тенденцій.

Русифіковані

Коли Путін, 30 вересня 2022 року, виступав на шабаші під назвою “анексія 4 областей України”, значну частину своєї промови присвятив антиколоніальному ресентименту. Втім, розіграти карту, яку свого часу, відносно успішно, у протистоянні із Заходом використовували Саддам Хусейн та Муаммар Каддафі, російському диктатору не вдалося, адже його країна сама є колоніальною імперією.

Росія, як і століття тому, залишається “тюрмою народів”, в 21 столітті головним інструментом колонізаторів є русифікація. Саме завдяки русифікації “виникли” так звані “росіяни”, тобто поневолені народи втратили свою ідентичність та культуру й розчинилися у “рускіх”.

Варто визнати, що росіяни досягли у русифікації значних успіхів. Нині більшість умовних комі-пермяків, мокшан або ерзя вважають себе “русскіми”, тоді як їх справжня національна ідентичність маргіналізована або взагалі знищена.

Наразі у багатьох “республіках” Росії “титульні” нації становлять меншість, а в більшості – так звані русскі або русифіковані.

Зокрема, росіяни складають більшість у Адигеї, на Алтаї, в Бурятії та Карелії, Комі та Марій Ел, Мордовії, Удмуртії, Хакасії.

Корінні народи мають більшість в Інгушетії, Дагестані, Кабардино-Балкарії, Чечні, Північній Осетії, Калмикії, Якутії, Тиві, Чувашії та Татарстані.

Антиколоніальний рух народів Росії

Ще на початку 90-их Росія мала всі шанси розпастися на кілька менших держав, втім через низку причин цього не сталося. Усі шанси стати незалежним мав Татарстан – республіка ухвалила Декларацію про державний суверенітет, закріпила її результати на справжньому референдумі, восени 1992 року ухвалила власну Конституцію, як суверенної держави та навіть планувала відмовитись від кириличної абетки та перейти на латинку.

Явка на референдумі в Татарстані 21 березня 1992 року склала 82%. За суверенітет було віддано 61,39 % голосів

Проте, тогочасний президент Росії Єльцин швидко забув свої власні слова “беріть стільки суверенітету, скільки зможете проковтнути” та здійснив зачистку антиколоніальних рухів. У випадку Татарстану це був відносно мирний процес, але в Чечні довелося вдатися до етнічних чисток і геноциду населення Ічкерії.

У ході двох Чеченських кампаній, російська окупаційна армія здійснила чимало воєнних злочинів, більшість з яких таких і залишились без покарання. Відпрацьовані в Чечні практики згодом були відтворені росіянами в Грузії, Україні, Сирії та африканських країнах.

У 21 столітті репресії в Росії знищили не лише зародки громадянського суспільства, але й розгромили, демонізували та маргіналізували визвольні рухи поневолених народів (згадайте лише про борців за визволення Ічкерії або приморських партизанів). А тотальна русифікація, здавалось, довершила справу.

Також, росіяни фактично знищили консолідовані місцеві еліти, які б могли очолити процес. Чи не єдиним виключенням став Кадиров. Інших по-тихому, а когось – з резонансом (наприклад, клан Арашукових у Карачаєво-Черкесії чи Фургала на Далекому Сході) усунули від влади та ресурсів.

Новий шанс

Повномасштабне російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року змінило ситуацію. Весь світ побачив жалюгідне становище Росії та безпорадність її армії. Росія стрімко почала втрачати свій авторитет, а головне – страх, який вона вселяла у сусідів.

Наразі в російського колоса на глиняних ніжках залишився лише єдиний аргумент у вигляді погроз ядерною зброєю, проте, й цього вже ніхто не боїться. Росія стільки разів кричала “вовки”, що нині вкиди у західну пресу про “Посейдони” та ядерні бронепоїзди вже просто не працюють. А застосувати ядерний арсенал насправді ніхто Росії та її керівництву не дозволить фізично. Росія сама себе загнала в глухий кут – постійне підняття ставок та посилення ескалації виявилися блефом.

У цій ситуації традиційно страждають прості росіяни. 21 вересня 2022 року Путін оголосив про часткову мобілізацію, яка насправді є повною. Такий авантюрний крок за кілька місяців остаточно знищить економіку Росії, а поки що пробудив національні рухи – ми побачили масштабні протести в Дагестані (масштабні – для сучасної Росії, де відсутнє громадянське суспільство, мізерні на фоні синхронних подій в Ірані, правлячий режим який є тоталітарним союзником Путіна), а також заворушення в інших національних республіках, зокрема, Тиві та навіть кадирівській Чечні. Вони не були тривалі й швидко були придушені, подекуди –силою, подекуди – “баранами чи 5 кілограмами риби на “рило”. Втім, це був сигнал та репетиція майбутніх подій.