Що приховує Віктор Медведчук: Невідомі загалу факти із життя кума Путіна (фото, відео)

“Я не вважаю Росію агресором. Федералізація – це єдині безальтернативні ліки від розколу України. Загроза якого реально існує.Єдиний шлях вийти з кризи – відновити співробітництво з Росією. У Львові одні цінності, у Донецьку інші. До війни на сході призвела відміна мовного закону Ківалова-Колесниченка. Україна перетворилась на колонію заходу, якою керують у ручному режимі. Громадяни України, на відміну від влади розуміють що нинішня криза у відносинах з росією – це явище тимчасове. Конфлікт на Донбасі – це конфлікт з людьми, які не прийняли нову київську владу. Я прибічник прямого діалогу з Донецьком та Луганськом. Росія ніколи так цинічно не втручалася в українські вибори, як це зараз роблять Сполучені Штати.

Не зважаючи на те, що сказане мною дуже схоже на інформаційний темник російських новин, це не так. Це усе цитати дуже успішного українського політика. Який перебуває зараз в Україні і поступово відроджує свій вплив. І якщо ми ставимо перед собою ціль освітити усі події та явища, які призвели до війни на Сході, та впливали на її перебіг, то ми не могли оминути цю персону стороною.

Три роки тому станеться кілька подій, які можна вважати вартими уваги. Олександру Єфремову подовжать термін запобіжного захід у вигляді арешту. У Грузії проти російських байкерів відкриють кримінальну справу. Голова СБУ заявить, що терористи в Донецьку і Луганську змушують українців залишати свої будинки. Петро Порошенко підпише указ про звільнення в запас солдат другої хвилі мобілізації. У Криму відкриють меморіальну дошку на честь Сталіна. І саме в цей час Віктор Медведчук увійде до робочої підгрупи з гуманітарних питань Тристоронньої контактної групи щодо мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Чим викликає неабияке обурення значної частини суспільства.

Його адвокати готові затягати по судах тих, хто хоче розказати за нього трішки більше, ніж написано на сторінці російської Вікіпедії. А крім того, у нього є власна охоронна фірма, яка більше нагадує організоване злочинне угрупування. Тому щоб не судитися з ним 12 років, як це було з автором присвяченої Віктору Медведчуку книги “Нарцис” Дмитром Чобітом.

Одразу скажу, що усе, що пролунає далі взято з джерел у інтернеті, приватних розмов з представниками громадськості та ЗМІ, є оціночним судженням автора, усі імена героїв вигадані а співпадіння фактів які пролунають з фактами життя віктора медведчука та різної іншої прокремлівської наволочі я прошу вважати випадковими.
Історія Віктора Медведчука не буде повною, якщо не почати з юнацьких років. Він народився в Росії, а виріс у Фастівському районі Київської області. Після школи намагався вступити до вищої школи міліції, але не зміг. Проте мрія стати міліціонером, за даними ЗМІ, таки збулася, і Віктор стане позаштатним співробітником МВС, а згодом і КДБ. З часом він таки отримає вищу освіту та стане адвокатом. Адвокатом, якому доручать доволі важливу справу – захист у суді українських дисидентів Юрія Литвина, Василя Стуса, Миколи Кунцевича.

Самі підзахисні неодноразово звинуватять свого адвоката у пасивності. А свій захист Василь Стус здійснюватиме фактично самотужки. Стус вимагатиме відводу суддів та присутності на процесі представників міжнародних організацій, але Віктор Медведчук не підтримає свого підзахисного і заявить що “покладається на розсуд суду”.

Після розпаду СРСР Медведчук разом з братами суркісами та Богданом Губським зайнявся бізнесом. За даними ЗМІ, бізнес полягав у імпорті та переробці нафти, та ухилянні від податків в Україні. А трохи згодом Медведчук стане радником президента Кравчука з питань, не смійтеся, – саме податків. А ще він очолить координаційний комітет з питань боротьби з корупцією. І після зміни Кравчука на Кучму, Медведчук залишить його радником з податкової політики, а згодом і очолить адміністрацію президента.

Медведчук буде одним з найвпливовіших політиків часів пізнього Кучми. І ЗМІ часто називатимуть його одним з ймовірних кандидатів у президенти від влади. Що в принципі і не дивно, зі ЗМІ у Медведчука взагалі були специфічні відносини, самі ж ЗМІ неодноразово назвуть його першим в історії України сірим кардиналом та автором славнозвісних кучмівських “темників”.

З приходом до влади донецької еліти його становище погіршиться. ЗМІ писатимуть, що його категорично не сприйняла частина верхівки “Партії регіонів”, а прем’єр Янукович під час сварки нібито навіть відправить його у нокаут. У політичний нокаут Медведчука відправить уже Помаранчева революція, відставка з посту голови АП та втрата контролю над адмінресурсом. Після цього він випаде з медійного простору і за чутками навіть платитиме ЗМІ за те, щоб вони про нього не писали.

Так само ходитимуть чутки про те скільки коштувало Медведчуку зробити свою третю дружину Оксану Марченко ведучою провідних талант-шоу країни. А платити буде чим. Статки Віктора Медведчука важко підрахувати, але серед них називатимуть: нерухомість, дачі, яхту, літак, різні компанії, якими він володіє не напряму. Медведчук, з активних на сьогодні українських політиків вважається найбільш проросійським. І якщо для підтвердження таких слів, про іншого відвертого колаборанта, наприклад, Мураєва, мені б довелось аналізувати риторику та наводити цитати, то у випадку з Медведчуком стане одного факту.

У 2004 році, коли у Віктора народилася донька, він знайде час та натхнення відправити її хрестити до Санкт-Петербургу. Хрещеними стануть Володимир Путін і дружина глави його адміністрації Світлана Медведєва. Як активний політик Медведчук спливе пізніше. У той час по країні з’явиться велика кількість реклами з його обличчям та доволі низькоякісними постерами руху “український вибір”, який він створить у 2012 році.

Нескладно здогадатись, що організація буде висловлюватись доволі скептично щодо НАТО та ЄС, і активно агітуватиме за переваги входження України до Митного союзу. Серед переваг останнього називатиметься економічна вигода, яку отримає Україна у вигляді знижки на газ. Те, що цю проблему можна було б вирішити шляхом підвищення енергоефективності економіки та збільшенням власного видобутку Медведчук не скаже. А от, коли у наших медіа почнуть обговорювати перспективу розробки родовищ сланцевого газу на Сході України, Медведчук влаштує істерику, що це загрожує нам екологічною катастрофою.

Справа у тому, що це питання не стояло на порядку денному. Подібна риторика тоді виглядала приблизно, якби до вас зайшов сусід і почав вимагати відокремлення кухні у вашій квартирі в окрему автономію, з окремими ключами і правом вето на прибирання. Медведчук уже тоді говоритиме про перспективи розколу України, якщо її не буде федералізовано. І це усе виглядало смішно до тих пір, поки ми не почули цих закликів від інших людей.

У 2013 році, коли “регіонали” і опозиція об’єднаються навколо прагнення до євроінтеграції, Медведчук сильно активізує свою антиєвропейську полеміку. Він дасть прес-конференцію у Києві разом з президентом Росії, та навіть навідається до Луганську, щоб провести там захід разом з радником Путіна Сергієм Глазьєвим.

Сергій Глазьєв та Володимир Путін

Зрозуміло що 90% часу вони казатимуть про згубність європейського шляху, а решту часу займе підключення мікрофону, кава і щось там про духовність. На початку конференції у залі буде 150 чоловік. На кінець утричі менше. Ті хто лишився – це здебільшого масовка, що приїхала з Медведчуком.
А уже через рік Луганськ буде окуповано і Медведчук спливе уже у новій якості – як переговорник з питань звільнення заручників. Взагалі, Віктору Ведведчуку варто віддати належне, він нагадує шкідника, який здатен жити іще кілька днів, після того як його перерубають лопатою. Він приживався при усіх режимах, і так чи інакше був серед відкритих чи таємних радників чи не усіх президентів України, хоча користь від нього часто примарна.

За словами переговорників у Мінську, здатність Медведчука оперативно телефонувати і вирішувати питання з президентом Росії – це міф створений самими ж росіянами. Насправді Медведчук дзвонить раднику радника Путіна Владиславу Суркову і довго чекає на відповідь. Насправді роль Медведчука скоріше зводиться до тримання питань проросійської ідеології в українській повістці. І, по великому рахунку, уже не є надто небезпечною.

Медведчук бездарний та закомплексований спікер, який не має жодних шансів на виборах і не є загрозою. Він так і не спромігся створити дієздатну політсилу з рейтингом вищим, ніж статистична похибка і останні десятиріччя просто бездарно просаджував бюджети росіян.

Колись у приватній розмові я запитав одного колишнього посадовця, чому наша влада нічого не робить з Медведчуком, адже він, як мінімум, заслуговує на в’язницю. І він мені відповів: “Не чіпайте Медведчука. Ніхто не зможе настільки бездарно тринькати тут гроші росіян. А якщо його закриють, то росіяни зроблять з нього мученика і, не дай бог, пришлють когось розумнішого”. Я тоді задумався і відповів, що не знаю, може і пришлють. Але посадити Медведчука я би спробував. Хоча б заради того, щоб бути послідовним”.