Україна на збройній голці
«Якщо в першому акті на стіні висить рушниця,
то в останньому акті вона неодмінно має вистрелити»
У цьому світі нічого не відбувається просто так. Тим більше, які б то не було довгострокові політичні процеси. Те, що ми взнаємо з офіційних джерел ЗМІ – лише частина загальної картини світу, адаптованої під нинішню ситуацію у будь-якій країні, її ідеологію. Аби зрозуміти справжній стан речей, необхідно користуватися критичним мисленням, проводити ретроспективний аналіз схожих подій в історії. Тому, коли я читаю у серйозних виданнях про зростаючу військову допомогу США нашій країні, у мене, як-то кажуть, «смокче під ложечкою».
Головне, що необхідно зрозуміти: зброя ніколи не дається просто так. Офіційні приводи завжди звучать вагомо та шляхетно: надання допомоги у відверненні агресії, встановлення демократії, скинення диктаторського режиму. Проте мета завжди одна – просування власних інтересів однієї країни за рахунок життів громадян іншої.
Будьмо відверті: загроза від Росії абстрактна. Її умисно перебільшують для консолідації патріотично налаштованих організацій та виправдання внутрішнього безладу у країні. Згідно останніх даних, близько 2,5 млн. наших співвітчизників працюють на постійній основі у Росії. Усі чудово розуміють – ніхто ні на кого нападати не збирається. А от зброя, яку нам надають, цілком може стати приводом для зростання військової загрози. Про неї обов’язково запитають через деякий час. Нею змусять воювати. Це класичний прийом – спочатку у країні штучно створюється атмосфера пригнічення, а потім вливаються гроші зовні на озброєння. Згадаймо Німеччину на початку 30-х років ХХ сторіччя.
Головне – за будь-яким приводом накачати країну зброєю. Наші західні партнери підтримують істерію щодо Росії, а самі не забувають підігрівати ситуацію на Західній Україні. При цьому ніхто не дасть гарантій, що техніка не буде застосована у подальшому розділі країни.
Європа демілітаризована; нас нікуди не пустять із такою кількістю зброї. США, у свою чергу, вигідно створити атмосферу недовіри між Україною та Європою, яку вирішити дипломатичним шляхом буде неможливо. Розділяй та володарюй…
Для тих, хто не знає: допомога буде здійснюватися лише за умови проведення військових реформ. А от що це за реформи – через розмиті визначення не одразу й зрозуміло. Це не розвиток військово-наукового потенціалу України, не підвищення рівня професійної підготовки наших військових, не реформа військової освіти у країні. Це підготовка законодавчої бази під використання іноземного військового обладнання. Нас підсаджують на оборонну голку. А може, навіть, і на наступальну. Придушуються підприємства оборонно-промислового комплексу, збільшуються витрати бюджету хоча й на американську «супертехніку», проте вже моральну та фізично застарілу. Тут, до речі, можна навести свіжий приклад із передачею нам США катерів берегової охорони «Айленд»: за умовами контракту необхідно за власний рахунок організувати їх транспортування через Атлантику, вивчити декілька екіпажів, придбати боєприпаси під калібри американської зброї. І це не беручи до уваги проходження обов’язкового ремонту кораблів та закупівлі відповідних запасних частин до них. Найновішому з катерів цього року виповнюється 23 роки.
Хамери виглядають грізно по телевізору, у портах розвантаження. Джавеліни стріляють вправно у відео на YouTube. Проте, не дай Боже, аби ця зброя розташовувалася під вікном Вашого будинку, і Ви здригалися під час дрижання скла від вибухової хвилі та стрекотіння кулеметних черг.
Як тільки кількість поставленої зброї досягне певного рівня, активізуються псевдо патріотичні організації типу «Айдару» чи «Азову», які виконують роль ведення диверсійної діяльності на території України. Саме їх підготовкою зараз старанно займаються інструктори з Америки, аби вони у подальшому влаштовували збройні провокації.
Будьмо реалістами. Добровільна згода нашої країни на отримання та використання іноземної зброї робить Україну заручницею геополітичних амбіцій колишніх власників цієї зброї. Із нею нам шлях до всього цивілізованого світу закритий. Після того, як в Одесі розвантажать останній корабель із американським озброєнням, нас поставлять в умови існування на подачки у вигляді кредитів за організацію військового протистояння з Росією.
