23-річна ветеранка змусила Україну ридати: “Як і всі, хто бачив війну, – я найбільше її не хочу”
Відома волонтер, командир добровольчого медичногобатальйону “Госпітальєри” Яна Зінкевич виступила у стінах NATO з неймовірно сильною доповіддю на тему, яку не дуже охоче порушують у нашому суспільстві.
Яна говорила в Брюсселі про труднощі повернення з війни, депресію та самогубства. Вона чи не вперше публічно поділилась власним важким досвідом переживання травми та пояснила, що відчуває людина, коли намагається покінчити з собою.
Доповідь опубліковано в Facebook організації.
“Я український ветеран, мені 23 роки. У 18 років, після завершення школи я з перших днів війни стала добровольцем. Моя участь в бойових діях завершилася після небойової травми. Тоді я пережила депресію, ПТСР та спробувала покінчити життя самогубством. Зараз у мене довічна інвалідність 1 групи, а це, на жаль, для повнолітніх постраждалих в нашій країні означає практично повну ізоляцію, відсутність підтримки і кваліфікованої допомоги після гострого періоду лікування “, – розповів про своє життя Яна.
Нагадаємо, Яна Зінкевич потрапила в жахливе ДТП через зношену ґуму і довго знаходилась у важкому стані.
Яна підкреслила, що інвалідність для повнолітніх постраждалих в нашій країні часто означає неможливість отримати освіту, влаштуватися на роботу через дискримінацію, недоступність і відсутність інклюзивності.
“В моєму випадку ситуацію ще більше ускладнив той факт, що я – жінка. Якщо постраждалий – не відома людина, не дитина чи заможна особа, то після отримання травми він скоріше за все опиниться сам-на-сам зі своїми проблемами, без мінімального соціального захисту, який, до слова, надають у інших розвинених країнах.
На щастя, ветерани державної армії можуть скористатись дієвими механізмами допомоги після отримання травми, поранення чи захворювання. Але для таких, як я – тобто для добровольців – ці механізми часто недоступні через відсутність офіційного статусу учасників бойових дій “, – розповіла вона.
Волонтер звернула увагу, що кілька тисяч чоловік, які в перші роки війни встали на захист України, до сих пір не мають статусу учасників бойових дій і будь-яких пільг.
” Коли Росія анексувала Крим та розпочала війну на Донбасі я була фактично підлітком. Мріяла стати лікарем, готувалась до вступу в медичний університет. Але відклала свої мрії і вирушила добровольцем захищати свою країну, не маючи ані найменшого уявлення про бойові дії. Як і всі, хто бачив війну, – я найбільше її не хочу. Коли я служила у найактивніших точках фронту, у найтяжчі часи, то навіть уявити не могла, з якими труднощами мені доведеться зіштовхнутися далі. Я не могла навіть подумати, що за два роки після закінчення безтурботного та мирного життя вип’ю всі ліки, які знайду в квартирі, намагаючись покінчити життя самогубством.
Кожен, хто чує зараз мої слова, може допомогти запобігти самогубствам ветеранів в Україні. Одне самогубство ветерана – це вже занадто багато. Ми як нація прагнемо, щоб рівень самогубств у нашій країні дорівнював нулю”, – сказала Зінкевич.
